Навігація по роботі
Пархоменко Богдан
Ідея роботи
Завдання звучало просто — проаналізувати анкету про використання ШІ. Але я одразу поставив собі умову: переможе не той, у кого більше графіків. Тому дашборд із відсотками робити не став.
Замість «що показують дані» я поставив даним інше питання: що вони говорять такого, чого ми не питали? Звідси й головний метод — шукати протиріччя, а не підтвердження. Найсильніше спрацювало саме там, де анкета суперечить сама собі: людина пише «задач для ШІ немає» і в сусідній графі описує ідеальну задачу для ШІ. Найсильніший користувач усієї вибірки працює в найслабшій компанії. На брак доступів скаржиться той, у кого сім інструментів.
Друга половина ідеї стосувалась не даних, а способу роботи. Я свідомо робив цю роботу не промптами, а скілами — упакованими методиками, які задають процес і не дають зрізати кути. Презентацію збирав через встановлений скіл, і він одразу перехопив керування: провів через вибір стилю замість абстрактних питань про дизайн, нав'язав ліміти щільності слайдів і не дав залишити жодного, який не вміщується в екран.
Різниця принципова. Промпт працює один раз і зникає разом із чатом. Скіл залишається активом: наступна презентація такого рівня збереться вже без жодного пояснення з мого боку. Тому наприкінці я розібрав той скіл, перевірив його код на безпеку і зібрав власну версію — доповнивши тим, на що ми натрапили в процесі й чого в оригіналі не було.
Виходить, робота перевіряла саму тезу, яка потім знайшлась і в даних: різниця між «користуюсь ШІ» і «змінюю процес».
На виході — робоча база з двадцяти погоджених інсайтів, HTML-звіт із деталізацією по кліку, презентація на вісім ключових знахідок, вибудуваних не списком, а ланцюгом, — і власний скіл, який переживе цю задачу.
Інструменти
Claude (Cowork) — весь цикл від аналізу xlsx до збірки всіх форматів. Python — крос-таблиці й кореляції скриптами, а не руками в Excel: це дозволило за хвилини переганяти дані під десятком кутів. Playwright — автоперевірка презентації на сім розмірів екрана.
Окремо — CLAUDE.md у папці проєкту: письмово зафіксовані мета й критерії, щоб ШІ звірявся не з моїм настроєм, а з правилом — інсайт це неочевидне плюс підтверджене цифрами плюс застосовне.
Презентацію робив через встановлений скіл, а не з промпту. Поставив плагін зі скілом slides, запустив на своїх даних — він сам провів через вибір стилю й нав'язав жорсткі правила щільності. Потім розібрав код плагіна на безпеку, знайшов телеметрію й токен у відкритому вигляді — і зберіг методику як власний скіл без плагіна, доповнивши тим, що з'ясував на практиці.
Підхід був ітеративний: ШІ виносив 5–6 кандидатів із цифрами, я обирав, що вважаю цікавим, відхилене йшло в окремий розділ. З двадцяти шести кандидатів у фінал увійшли двадцять. Це не формальність — коли ШІ бачить, що частину знахідок відхиляють, він перестає видавати правдоподібне й починає шукати суперечності.
Час роботи
Близько трьох з половиною годин активної роботи:
- півтори години — аналіз і погодження інсайтів;
- півгодини — HTML-звіт;
- три чверті години — презентація;
- півгодини — Word під OneNote і сценарій доповіді.
Календарно розтягнулось на кілька днів. Паузи виявились важливими — саме в них стало зрозуміло, що двадцять інсайтів це забагато для виступу і що їх треба вибудувати в історію, а не в перелік.
Як дивитися роботу
Спочатку презентація — швидко, не затримуючись на кожному слайді. Вона побудована як ланцюг із восьми кроків, тому має сенс у послідовності, а не вибірково. Стрілка вправо розкриває наступний блок усередині слайда.
На останньому слайді — додаток: дванадцять знахідок, що не увійшли в основну лінію, з деталізацією по кліку.
Якщо захочеться копнути глибше — HTML-звіт, там усі двадцять із повними таблицями й цитатами.
На що звернути увагу:
- І-11 — найшвидший спосіб зрозуміти логіку роботи;
- І-16 — подивіться на останній рядок таблиці;
- І-20 — єдиний інсайт, який прямо каже «не робіть очевидного».
І найкорисніше: знайдіть свою компанію в І-15 і звірте з власним відчуттям. Індекси там рахувались механічно, без моєї оцінки.
Що вважаю найцікавішим
Інсайт, який народився з жарту. Я жартома попросив визначити, хто заповнював анкету за допомогою ШІ. Стилометрія дала шість підозрюваних. А потім ми подивились на колонку самооцінки — і п'ятеро з шести поставили собі один, два або три бали.
Тобто ці люди вже користуються ШІ для робочих текстів і не вважають це роботою з ШІ. Отже наш середній рівень 2,94 — занижений. Найкраща іронія вибірки: учасниця рівня один пише, що в її роботі немає великої потреби в ШІ — текстом, який дуже схоже написаний ШІ.
Парадокс Каскаду. У компанії, яка за всіма показниками остання, працює найсильніший користувач вибірки: одинадцять типів задач, вісім інструментів, промптинг п'ять із п'яти. Він написав сімдесят два символи на всі відкриті питання. Звідси висновок: передає не найсильніший, передає критична маса.
Побічний результат. Робота дала не лише інсайти, а й інструмент — власний скіл, який тепер збирає презентації такого рівня в будь-якій наступній задачі. Аналіз закінчився, актив залишився.
Основні інсайти
Зона розпізнавання
- люди не бачать власних задач — чотири людини поспіль пишуть «задач для ШІ немає» і в наступній графі описують свою рутину;
- бар'єр «не бачу задач» читається як «не вмію назвати те, що вже бачу»;
- група системно занижує рівень, тому найдешевший важіль — не навчання, а називання;
- третина взагалі не змогла сформулювати, чого хоче навчитись, і серед них троє з рівнем чотири.
Зона передачі
- ядро клубу не транслює: сто відсотків щоденного використання проти тридцяти, програмування вісімдесят проти семи — але пошук і тексти лишаються єдиними задачами, де решта попереду ядра;
- з п'яти пропозицій ядра «що робити далі» жодна не від першої особи;
- наслідок — одну задачу вирішують у п'яти місцях: листи згадують сімнадцять із п'ятдесяти трьох;
- рівень визначає середовище, не професія: розкид між функціями 0,19, між компаніями 0,97.
Зона дій
- не агітувати — «не бачу користі» обрала одна людина з п'ятдесяти трьох;
- починати з інвентаризації рутини, а не з інструментів;
- провести ревізію доступів — шестеро із сімох «заблокованих» мають Copilot;
- розводити формати за рівнем, а не за посадою;
- давати кейси зі світу конкретної компанії.
Метрика наступного етапу — не «скільки людей навчилось» і не «скільки користуються щодня», а скільки людей змогли назвати свою задачу. Це прямо вимірюється повторним опитуванням по тих самих двох питаннях.